Про ГМО... Актуальні питання контролю якості сої при формуванні експортних партій

ПРО ГМО...

Для забезпечення поставок продукції, гарантовано вільною від ГМО або не підлягає маркуванню як ГМО у відповідності з вимогами Європейського союзу, в міжнародній практиці, і нами в тому числі, успішно застосовуються IP програми (Identity Preservation Program). Це система заходів, спрямованих на ідентифікацію вантажу й запобігання його змішування з іншими партіями на всіх етапах його руху. Існує два види таких програм: жорстка програма (HARD), коли йде жорсткий контроль всього процесу, починаючи з контролю насіннєвого матеріалу і далі на всіх етапах виробництва, зберігання і транспортування, а також спрощена програма (SOFT), коли контроль здійснюється на певних етапах зберігання і транспортування, наприклад, при поставці насіння соєвих бобів з внутрішнього елеватора на портовий термінал.

Ірина Семенюк, к. б.н., керівник молекулярно-генетичної лабораторії ІП «СЖС Україна»

Основні напрямки генно-інженерних розробок, які стосуються сої:

• Лінії сої, стійкі до дії гербіцидів: A2704-12, A5547-127, DP356043, FG72, MON89788, MON40-3-2, CV-127

• Лінії сої, стійкі до дії комах: MON87701

• Лінії сої з поліпшеними технологічними якостями: DP305423

Генно-інженерні технології виявилися ефективними не тільки в наданні стійкості рослин до біотичних і абіотичних факторів, але й у поліпшенні якості синтезованої продукції. В якості прикладу можна навести лінію сої DP305423 (Plenish) компанії «Піонер» з високим вмістом олеїнової кислоти. ЛідерамиувиробництвіГМОєкомпаніїMonsanto Company, Syngenta, DuPont (Pioneer Hi-Bred International, Inc.), Dow Agro Science, Bayer CropScience, BASF.

Існує декілька методичних підходів при визначенні ГМО. Це експрес-аналіз на наявність ГМО за допомогою тест-смужок, ПЛР-аналіз (класична ПЛР) та ПЛР у режимі реального часу для визначення кількісного вмісту ГМО у сільськогосподарському сировину. Найбільш простим і доступним при визначенні ГМО є застосування тест-смужок. Тест дозволяє швидко і просто визначити ГМ білок (трансгенну ДНК) в досліджуваних продуктах в допустимих межах, встановлених виробником тест-смужок. Дана методика не вимагає складного і дорогого лабораторного обладнання.

Більш складним у методичному плані, але більш точним, є ПЛР-аналіз. Основним при тестуванні проб на наявність ГМО є скринінг. На етапі скринінгу проводиться ПЛР з праймерами до основних елементів трансгенних конструкцій: 35S promotor, Tnos, pFMV, Cry1Ac.

При визначенні наявності одного або декількох елементів наступним завданням, яке необхідно вирішити, є ідентифікація. Тобто визначення, який ГМ лінією представлена проба. На даний момент лабораторія «СЖС Україна» може ідентифікувати 9 ліній сої. Після визначення того, який ГМ лінією представлена проба, проводиться її кількісне визначення.

Згідно порівняльній діаграмі розподілу авторизованих ГМ ліній сої у світі, найбільш великі списки авторизованих ГМО в Японії, Мексиці, США, Канаді, Австралії та Нової Зеландії. В Швейцарії і ще декількох країнах в список внесена лише одна лінія. Таке широке поширення ГМО в світі викликало необхідність створення чітко структурованої нормативної бази, яка регламентувала б імпорт, експорт, вирощування, контроль у сировині і харчових продуктах ГМО.

Основні регуляторні документи Європейського союзу щодо ГМО:

• Директива 2001/18/EC про навмисне випуску та збуті генетично модифікованих організмів (ГМО)

• Регламент (EC) №1829/2003 Європейського парламенту і Ради від 22 вересня 2003 року про генетично модифікованих харчових продуктах і кормах

• Регламент (EC) №1830/2003 Європейського парламенту та Ради від 22 вересня 2003 р. щодо простежуваності і маркування генетично модифікованих організмів, що вносить зміни до Директиви 2001/18 / ЄС

• Картахенський протокол набув чинності з 11 вересня 2003 р.

• Регламент (ЄС) №882/2004 Європейського парламенту і Ради від 29 квітня 2004 року про офіційний контроль, що здійснюється в цілях забезпечення контролю за дотриманням кормового і харчового законодавства, здоров'я тварин і правил благополуччя тварин

• Постанова (ЄС) №1946/2003 від 15 липня 2003 р. Особливі вимоги до ГМО з ЄС у треті країни з метою забезпечення відповідності Картахенського протоколу з біобезпеки

• Постанова (EC) №65/2004 від 14 січня 2004 р. про систему присвоювання унікальних ідентифікаторів ГМО

• Рекомендації №2004/787/ЄС від 4 жовтня 2004 р. щодо простежуваності і маркування генетично модифікованих організмів, харчових продуктів та кормів, вироблених із ГМО

• Постанова (ЄС) №619/2011 від 24 червня 2011 р. про затвердження методів пробопідготовки та аналізу для офіційного контролю кормів щодо присутності генетично модифікованих матеріалів, для яких процес авторизації знаходиться на стадії розгляду Комісією ЄС чи термін авторизації яких закінчився

Найбільш великими імпортерами сільськогосподарської продукції є країни Європейського союзу, Туреччина та Китай.

У Туреччині авторизованими є тільки 3 лінії ГМ сої (А2704-12, MON89788, MON40-3-2), в Китаї, за останніми даними, 8 (A2704-12, A-5547-127, CV127, DP356043, DP305423, GTS40-3-2, MON87701, MON89788).